Скарбничка важливих звичок - Світлана Сироткіна та Олена Бегас (рос.)

Хочемо запропонувати вам та вашим дітям нову книгу «Скарбничка важливих звичок». Герої книги — та сама сім'я Рекунових, з якою ви познайомилися у книзі «Маленький культурний християнин».

На цей раз Рекунови стикаються з новими ситуаціями, і ця сім'я вдосконалюється в таких напрямках, як:

Заняття 1 «Сімейне богослужіння»;

Заняття 2 "Порядок";

Заняття 3 «Охайність»;

Заняття 4 «Працьовитість»;

Заняття 5 «Корисні ремесла»;

Заняття 6 «Гарні звички»;

Заняття 7 «Жертовність»;

Заняття 8 «Життя сповнене різноманітності» (про гаджети і те, як вони впливають на наше життя);

Заняття 9 "Як приносити користь";

Заняття 10 "Час" (тайм-менеджмент для дітей).

Ми, батьки, любимо своїх дітей і хочемо, щоб їм було добре не лише зараз, а й через 10, 20, 50 років. Що ми можемо зробити, щоб полегшити життя наших вже дорослих дітей? Відповідь не потрібно довго шукати — нам важливо сформувати гарні звички, які стануть частиною характеру та виконуватимуться природним чином. В цьому випадку не доведеться переживати через те, що увага людини зосереджена на менш цікавих та важливих справах.

Є гарне англійське прислів'я: «Не виховуйте своїх дітей – все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе». Дійсно, багато в чому наші діти будуть чинити так, як заведено в нашому домі. Тому запрошуємо вас проаналізувати своє повсякденне життя, налагоджений побут та сформовані звички, щоб показати найкращий приклад нашим дітям! І нехай кожен з них стане гармонійною особистістю, нехай вони виростуть щасливими і, почувши Божий голос, підуть туди, куди Він їх кличе.

Якщо дитина з дитячих років не привчена до порядку, до правил гарного тону, то рано чи пізно її хтось почне цьому вчити. Якщо не мама в дитинстві, то пізніше — дружина чи теща, якщо не тато — сержант в армії. І таке навчання вже не відбуватиметься у вигляді гри та забави. У той час як наші подорослілі сини та дочки могли б насолоджуватися молодістю, незалежністю, любов'ю, хтось псуватиме їм життя досить справедливими претензіями, звинувачуючи їх у неакуратності, невмінні робити щось корисне і в невихованості, виносячи вердикт: недостойні поваги та визнання.

Ми часто шкодуємо своїх дітей: нехай довше сплять, а я сама помию посуд; нехай пограються, а я сама приберу в домі; нехай на вулиці погуляють, адже погода хороша, їм це піде на користь, а я якось сама впораюся... Давайте по-справжньому пошкодуємо наших дітей і допоможемо їм сформувати прості, але життєво необхідні звички, щоб ті, кому ми дали життя, справді були щасливі довгі роки і з вдячністю згадували про нас.

І пам'ятайте: будь-яке навчання набагато ефективніше, якщо пов'язане у свідомості дитини з позитивними емоціями та проходить у теплій невимушеній обстановці. Давайте постараємося зробити все можливе для розвитку та виховання наших дітей!